Радикулопатія

Що таке радикулопатія?

Радикулопатія — це стан, при якому порушується функція одного або кількох нервових корінців. Корінці виходять зі спинного мозку через отвори між хребцями, а далі формують периферичні нерви, які забезпечують чутливість, рухи та рефлекси.

Якщо корінець подразнюється або стискається, можуть виникати:

• біль у зоні, пов’язаній із певним корінцем;
• оніміння або зниження чутливості;
• поколювання, печіння, відчуття “струму”;
• слабкість окремих м’язів;
• зниження або випадіння певного рефлексу;
• поєднання кількох із цих симптомів.

Найчастіше зустрічається шийна радикулопатія, яка дає симптоми в руці, та попереково-крижова радикулопатія, при якій біль і чутливі порушення поширюються в ногу.

Грудна радикулопатія трапляється рідше. Вона може проявлятися болем або порушенням чутливості навколо грудної клітки чи живота, але такі симптоми потребують уважної диференціації з іншими захворюваннями.

Чим радикулопатія відрізняється від корінцевого болю?

Ці поняття близькі, але не тотожні. Корінцевий, або радикулярний, біль виникає через подразнення нервового корінця і поширюється вздовж руки чи ноги. При цьому сила, чутливість і рефлекси можуть залишатися нормальними.

Радикулопатія передбачає саме порушення функції корінця. Під час огляду лікар може виявити:

• слабкість у конкретній групі м’язів;
• зниження чутливості в певній зоні;
• зміну сухожильного рефлексу;
• поєднання цих об’єктивних неврологічних ознак.

На практиці корінцевий біль і радикулопатія часто поєднуються. Але це розмежування важливе: біль без слабкості та прогресуючого дефіциту зазвичай має інший рівень терміновості, ніж стан, при якому людина втрачає силу в кисті, стопі або нозі.

Не кожне оніміння також походить від корінця. Наприклад, затерпання рук може виникати при синдромі зап’ясткового каналу, ураженні ліктьового нерва, полінейропатії, порушеннях кровообігу або інших станах.

Основні причини радикулопатії

Радикулопатія виникає, коли нервовий корінець зазнає механічного тиску, запального подразнення або поєднання цих факторів.

Грижа або протрузія міжхребцевого диска

Дисковий матеріал може контактувати з нервовим корінцем і спричиняти біль, оніміння або слабкість. Але знахідка на МРТ має значення лише тоді, коли її рівень і напрямок узгоджуються із симптомами. Детальніше про це розповідає стаття про протрузію міжхребцевого диска.

Дегенеративне звуження міжхребцевого отвору

З віком диски, суглоби та кісткові структури можуть змінюватися. Через це простір, де проходить корінець, іноді звужується. Такий механізм часто відіграє роль при шийній радикулопатії та в старшому віці.

Стеноз хребтового каналу

При поперековому стенозі можуть здавлюватися кілька нервових структур одночасно. Симптоми часто посилюються під час стояння чи ходьби і зменшуються після сидіння або нахилу вперед.

Травма

Падіння, ДТП, різкий рух або значне фізичне навантаження можуть спричинити пошкодження диска, суглобів чи інших структур із залученням нервового корінця.

Рідші причини

Значно рідше радикулопатія може бути пов’язана з пухлиною, інфекцією, запальним процесом, кістою, крововиливом або іншим структурним ураженням. Саме для їхнього своєчасного виявлення лікар оцінює червоні прапорці: температуру, схуднення, онкологічний анамнез, імунодефіцит, нічний біль і швидке прогресування симптомів.

Як проявляється шийна радикулопатія?

Шийна радикулопатія виникає при ураженні нервового корінця в шийному відділі. Біль часто починається в шиї або лопатці й поширюється в плече, руку, кисть чи пальці.

Можливі прояви:

• біль у шиї з віддачею в руку;
• стріляючий, пекучий або “електричний” біль;
• оніміння чи поколювання в певних пальцях;
• слабкість під час згинання чи розгинання руки, рухів кисті або пальців;
• зниження біцепсового, карпорадіального або трицепсового рефлексу;
• посилення симптомів при певному положенні шиї;
• полегшення або зміна болю при зміні положення руки.

Напрямок симптомів може підказувати рівень ураження, але на практиці схеми не завжди ідеально відповідають підручнику. Саме тому діагноз не ставлять лише за картою болю.

Шийна радикулопатія може бути пов’язана з дисковою грижею або дегенеративними змінами, про які йдеться в матеріалі про остеохондроз шийного відділу.

Особливо важливо відрізняти радикулопатію від мієлопатії — здавлення спинного мозку. Порушення ходи, незграбність рук, слабкість у ногах, підвищені рефлекси або зміна контролю сечовипускання не пояснюються простим ураженням одного корінця і потребують швидкої оцінки.

Як проявляється попереково-крижова радикулопатія?

При попереково-крижовій радикулопатії біль часто починається в попереку або сідниці й поширюється в стегно, гомілку, стопу чи пальці. У побуті такий стан нерідко називають ішіасом або “защемленням сідничного нерва”.

Можливі симптоми:

• біль у попереку з віддачею в ногу;
• стріляючий або пекучий біль нижче коліна;
• оніміння чи поколювання в гомілці, стопі або пальцях;
• слабкість під час піднімання стопи, пальців або підйому на носок;
• відчуття, що стопа чіпляється за підлогу;
• зміна колінного або ахіллового рефлексу;
• посилення болю при кашлі, чханні, натужуванні чи тривалому сидінні.

Дегенеративні зміни попереку не завжди означають радикулопатію. Стаття про остеохондроз поперекового відділу пояснює, чому знімок варто оцінювати разом із клінічною картиною.

Наростаюча слабкість стопи або ноги має більше клінічне значення, ніж сама інтенсивність болю. Якщо стопа почала “підвисати”, важко ходити на п’ятах чи носках або слабкість швидко прогресує — не варто чекати кілька тижнів.

Як невролог встановлює діагноз?

Діагностика радикулопатії починається з детального анамнезу та неврологічного огляду. Лікар оцінює не лише місце болю, а всю закономірність симптомів.

Під час консультації уточнюють:

• звідки починається біль і куди він поширюється;
• чи проходить він нижче ліктя або коліна;
• чи є оніміння, поколювання, печіння або відчуття струму;
• чи з’явилася слабкість і в яких рухах вона помітна;
• що посилює симптоми: положення шиї, сидіння, ходьба, кашель або чхання;
• чи немає порушень ходи, координації, роботи кистей;
• чи не змінилося сечовипускання або чутливість у промежині;
• чи не було травми, температури, схуднення або інших червоних прапорців;
• які результати МРТ чи інших обстежень уже є;
• чи відповідає рівень знахідки зоні симптомів.

Під час огляду невролог перевіряє:

• силу окремих м’язових груп;
• чутливість у різних ділянках руки або ноги;
• сухожильні рефлекси;
• ходу, координацію та рівновагу;
• здатність ходити на носках і п’ятах;
• симптоми натягу або подразнення нервових корінців;
• ознаки здавлення спинного мозку.

Діагноз стає переконливим, коли напрямок болю, зона чутливих порушень, слабкість, зміни рефлексів і результати візуалізації відповідають одному рівню ураження.

Коли потрібні МРТ та електронейроміографія?

МРТ

МРТ добре показує диски, нервові корінці, спинний мозок і хребтовий канал. Але при гострому болю без червоних прапорців і прогресуючої слабкості робити її негайно не завжди потрібно.

МРТ частіше розглядають, якщо:

• є виражений або прогресуючий неврологічний дефіцит;
• є підозра на здавлення спинного мозку чи синдром кінського хвоста;
• симптоми зберігаються попри обґрунтовану консервативну тактику;
• результат може змінити лікування, зокрема рішення про інвазивне втручання;
• є підозра на пухлину, інфекцію, перелом чи іншу серйозну причину.

Електронейроміографія

Електронейроміографія та дослідження нервової провідності можуть бути корисними, якщо клінічна картина неясна або потрібно відрізнити радикулопатію від ураження периферичного нерва, плексопатії чи полінейропатії.

Це дослідження не замінює МРТ і не потрібне кожному пацієнту. Воно відповідає на інше питання: чи є функціональні ознаки ураження нервових волокон і де приблизно локалізований процес.

КТ, рентген та аналізи

КТ краще показує кісткові структури і частіше використовується після травми або коли МРТ протипоказана. Рентген не показує нервові корінці й диски так детально. Аналізи призначають за показаннями — якщо є підозра на інфекцію, запальний чи системний процес.

Обстеження має відповідати конкретному клінічному питанню. Знахідка на МРТ без відповідних симптомів не підтверджує радикулопатію автоматично.

Як лікують радикулопатію?

Тактика залежить від локалізації, причини, тривалості симптомів, інтенсивності болю та наявності неврологічного дефіциту. При болю без прогресуючої слабкості та небезпечних ознак у багатьох випадках починають із консервативного ведення.

План може включати:

• пояснення механізму болю та очікуваного перебігу;
• збереження посильної активності без тривалого постільного режиму;
• тимчасову зміну навантажень, які різко посилюють симптоми;
• поступове повернення до руху, роботи та побутової активності;
• індивідуально підібрану реабілітацію і вправи;
• контроль болю без хаотичного та надмірного прийому препаратів;
• спостереження за силою, чутливістю та функцією кінцівки;
• корекцію сну, страху руху, стресу та інших факторів хронізації;
• оцінку необхідності інвазивного чи хірургічного лікування за чіткими показаннями.

Операція потрібна далеко не кожному пацієнту з радикулопатією чи грижею диска. Її швидше розглядають при синдромі кінського хвоста, мієлопатії, прогресуючій слабкості, значущому стійкому дефіциті або тяжких симптомах, які мають чітке анатомічне пояснення і не покращуються на достатній консервативній тактиці.

Мета лікування — не просто зменшити біль, а зберегти або відновити силу, чутливість, рухливість і здатність людини нормально функціонувати.

Від чого залежить відновлення?

Перебіг радикулопатії буває різним. У багатьох людей біль і чутливі симптоми поступово зменшуються на консервативній тактиці. Нервовій тканині та подразненим структурам потрібен час, тому покращення не завжди настає за кілька днів.

На відновлення впливають:

• причина та ступінь ураження корінця;
• наявність або відсутність слабкості;
• тривалість симптомів до початку лікування;
• поступовість повернення до активності;
• сон, загальний стан здоров’я та фізична форма;
• куріння та інші фактори, що впливають на тканини;
• страх руху, тривога та уникнення активності;
• дотримання індивідуального плану реабілітації.

Біль може зменшитися раніше, ніж повністю відновиться чутливість. Слабкість потребує особливо уважного контролю: якщо вона не покращується або наростає, тактику варто переглянути.

Контрольне МРТ не завжди потрібне для оцінки одужання. Клінічне покращення визначають за болем, силою, чутливістю, ходою і поверненням функції.

Що можна зробити самостійно?

Якщо червоних прапорців немає і слабкість не наростає, до консультації варто дотримуватися кількох безпечних принципів.

• Не переходьте до тривалого постільного режиму без медичних показань.
• Зберігайте посильну активність і регулярно змінюйте положення тіла.
• Тимчасово уникайте рухів і навантажень, які викликають різкий простріл або посилення слабкості.
• Не виконуйте силові вправи через наростаюче оніміння чи біль.
• Не намагайтеся самостійно “вправити нерв” або хребець.
• Не проходьте агресивні мануальні процедури без попередньої неврологічної оцінки.
• Відстежуйте силу: чи не стало важче утримувати предмети, піднімати стопу, ходити на п’ятах або носках.
• Занотовуйте напрямок болю, зону оніміння та фактори, які змінюють симптоми.
• Зверніться до невролога, якщо симптоми повторюються, не минають або порушують повсякденне життя.

Якщо з’являється порушення ходи, наростаюча слабкість, оніміння в промежині або зміна сечовипускання — домашні дії не повинні відкладати термінову медичну оцінку.

Типові помилки пацієнтів

При радикулопатії люди часто орієнтуються лише на біль або лише на МРТ. Через це важливі неврологічні зміни можуть залишатися непоміченими, а випадкові знахідки — отримувати надмірне значення.

• Називати будь-яку віддачу в кінцівку радикулопатією. Схожий біль може походити від суглобів, м’язів або периферичних нервів.
• Лікувати лише МРТ-знахідку. Грижа або протрузія має значення, якщо узгоджується із симптомами й оглядом.
• Оцінювати стан лише за силою болю. Помірний біль із наростаючою слабкістю може бути важливішим за дуже сильний біль без дефіциту.
• Ігнорувати слабкість. Падіння предметів із руки, підвисання стопи або труднощі з ходою потребують оцінки.
• Довго лежати без руху. Тривала нерухомість часто лише затягує відновлення.
• Робити агресивні маніпуляції. При неврологічному дефіциті вони можуть бути небажаними.
• Повторювати МРТ без зміни симптомів. Рішення про лікування приймають не за динамікою міліметрів, а за функцією.
• Не повідомляти лікарю про порушення сечовипускання або оніміння в промежині. Це критично важливі симптоми.

Профілактика та зменшення ризику повторення

Профілактика радикулопатії та повторних загострень залежить від причини симптомів. Найчастіше важливо не лише зменшити біль, а й підтримати нормальний рух, силу м’язів, безпечне навантаження та своєчасно реагувати на неврологічні зміни.

• підтримувати регулярну посильну фізичну активність;
• уникати тривалого сидіння або роботи в одній позі без перерв;
• поступово повертатися до навантажень після гострого епізоду;
• не піднімати важке різко, зі скручуванням і без підготовки;
• стежити за силою кисті, стопи або ноги, якщо раніше були симптоми радикулопатії;
• не переходити в тривалий постільний режим без медичних показань;
• не робити агресивних мануальних процедур без оцінки неврологічних симптомів;
• контролювати сон, стрес, страх руху та інші фактори хронізації болю;
• звертатися до невролога, якщо біль віддає в руку чи ногу, з’являється оніміння, поколювання або слабкість.

Найкраща профілактика — це не постійно «берегти хребет», а розуміти механізм симптомів, підтримувати функцію та не пропускати ознаки, які можуть свідчити про ураження нервового корінця або спинного мозку.