Протрузія міжхребцевого диска

Що таке протрузія міжхребцевого диска?

Міжхребцевий диск розташований між сусідніми хребцями та допомагає розподіляти навантаження і забезпечувати рухливість хребта. Він складається з більш м’якої центральної частини та щільнішого зовнішнього кільця.

Протрузією називають локалізоване зміщення дискового матеріалу за межі нормального контуру диска, при якому основа випинання ширша за його найбільш виступаючу частину. Це радіологічний термін, який описує форму знахідки на МРТ або КТ.

Протрузія може бути:

• центральною — спрямованою до центральної частини хребтового каналу;
• парамедіанною — трохи зміщеною від центру;
• форамінальною — спрямованою до отвору, через який виходить нервовий корінець;
• екстрафорамінальною — розташованою за межами міжхребцевого отвору;
• задньою, задньобоковою або іншої локалізації залежно від напрямку випинання.

Сам розмір у міліметрах не дає повної відповіді. Невелика протрузія в обмеженому просторі біля нервового корінця може мати більше значення, ніж більша знахідка, яка не контактує з нервовими структурами.

Чим протрузія відрізняється від грижі та дискового випинання?

У побуті терміни “випинання”, “протрузія” і “грижа” часто вживають як синоніми. У радіології вони мають точніше значення.

Дискове випинання

Дифузне випинання, або bulging disc, охоплює значну частину окружності диска. Воно не обов’язково вважається грижею і часто пов’язане з дегенеративними змінами.

Протрузія

Протрузія є локалізованою формою дискової грижі, при якій основа зміщеного матеріалу ширша за частину, що найбільше виступає назовні. Зовнішні волокна диска можуть залишатися частково збереженими.

Екструзія

При екструзії дисковий матеріал виходить далі: його зовнішня частина може бути ширшою за основу або поширюватися вгору чи вниз уздовж хребтового каналу. Якщо фрагмент повністю втрачає зв’язок із диском, говорять про секвестрацію.

Для пацієнта важливіше не саме слово у висновку, а клінічна картина. І протрузія, і екструзія можуть бути безсимптомними. Водночас обидві здатні подразнювати нервовий корінець, якщо розташовані відповідним чином.

Якщо у висновку є слово “грижа”, це не означає автоматичну потребу в операції. Більшість рішень приймають за симптомами, неврологічним дефіцитом, перебігом стану та реакцією на консервативне лікування.

Які симптоми може викликати протрузія?

Протрузія може взагалі не давати симптомів. Якщо ж вона клінічно значуща, прояви залежать від відділу хребта, напрямку випинання та того, чи подразнює воно нервовий корінець або інші структури.

Можливі симптоми:

• локальний біль у шиї, грудному відділі або попереку;
• скутість і обмеження рухів;
• біль, що віддає з шиї в плече, руку чи пальці;
• біль, що йде з попереку через сідницю в ногу;
• оніміння, поколювання, печіння або відчуття “мурашок”;
• слабкість у руці, кисті, нозі або стопі;
• посилення болю при кашлі, чханні, натужуванні або певному русі;
• зміни рефлексів або чутливості, які виявляє лікар під час огляду.

Локальний біль без віддачі в кінцівку не завжди походить саме від диска. Він може бути пов’язаний із м’язами, суглобами, зв’язками, перевантаженням або неспецифічним болем у спині.

Якщо біль поширюється по руці чи нозі разом з онімінням або слабкістю, невролог перевіряє ознаки радикулопатії — подразнення чи здавлення нервового корінця.

Як проявляються протрузії в різних відділах хребта?

Протрузія шийного відділу

Протрузія в шиї може поєднуватися з болем у шиї, скутістю, болем у плечі або руці, онімінням і поколюванням у пальцях. Якщо залучений нервовий корінець, симптоми часто поширюються за певною зоною руки.

Особливої уваги потребують слабкість у руках, незграбність кистей, порушення ходи, підвищення м’язового тонусу в ногах або проблеми з контролем сечовипускання. Такі прояви можуть свідчити не лише про ураження корінця, а й про можливе здавлення спинного мозку.

Детальніше про дегенеративні зміни шиї можна прочитати в матеріалі про остеохондроз шийного відділу.

Протрузія грудного відділу

Грудні протрузії трапляються рідше. Вони можуть бути випадковою знахідкою або супроводжуватися болем між лопатками, навколо грудної клітки, порушенням чутливості. Якщо з’являється слабкість у ногах, зміна ходи або порушення контролю тазових функцій, потрібна швидка оцінка.

Протрузія поперекового відділу

У попереку протрузія може поєднуватися з болем у попереку. Якщо вона подразнює нервовий корінець, біль може віддавати в сідницю, стегно, гомілку чи стопу, з’являються оніміння, поколювання або слабкість.

Такі симптоми можуть відповідати поперековій радикулопатії або ішіасу. Детальніше про загальну оцінку дегенеративних змін нижньої частини спини розповідає стаття про остеохондроз поперекового відділу.

Чому протрузія на МРТ може не боліти?

МРТ дуже добре показує структури хребта, але не вимірює біль. У багатьох людей можна знайти протрузії, дегенеративні зміни чи дискові випинання без жодних скарг.

Це пояснюється тим, що симптоми залежать не лише від форми диска. Значення мають:

• контакт із нервовим корінцем або спинним мозком;
• наявність запальної реакції навколо нервової тканини;
• розмір хребтового каналу й міжхребцевих отворів;
• чутливість нервової системи;
• стан м’язів, суглобів і зв’язок;
• фізичне навантаження, сон, стрес і попередній досвід болю;
• відповідність між рівнем знахідки та зоною симптомів.

Наприклад, якщо на МРТ є протрузія в попереку, але біль не віддає в ногу, а сила, чутливість і рефлекси в нормі, лікар не повинен автоматично пояснювати всі скарги саме цією знахідкою.

І навпаки — якщо біль іде по характерній зоні, є оніміння, зниження сили та зміна рефлексу, а МРТ показує компресію відповідного корінця, зв’язок між знімком і симптомами стає значно переконливішим.

Як невролог встановлює причину симптомів?

Консультація починається не з підрахунку міліметрів у висновку МРТ, а з детального опитування та неврологічного огляду. Лікарю важливо зрозуміти, чи узгоджуються симптоми з рівнем і напрямком протрузії.

Невролог зазвичай уточнює:

• де саме болить і куди віддає біль;
• коли почалися симптоми та що їх провокує;
• характер болю: тупий, тягнучий, стріляючий, пекучий або “електричний”;
• чи є оніміння, поколювання, печіння або слабкість;
• що посилює біль: рух, сидіння, ходьба, кашель, чхання, нахил;
• чи немає порушень ходи, координації, роботи кистей;
• чи не змінилося сечовипускання або контроль кишківника;
• чи не було травм, температури, схуднення, онкологічних чи інфекційних ризиків;
• які обстеження вже виконувалися і чи узгоджується їхній рівень із симптомами;
• яке лікування вже пробували і з яким ефектом.

Під час огляду лікар перевіряє силу м’язів, чутливість, рефлекси, ходу, координацію, здатність стати на носки й п’яти, функцію кистей, ознаки натягу або подразнення нервових корінців.

Саме огляд допомагає відрізнити радикулопатію від м’язово-скелетного болю, ураження периферичного нерва, полінейропатії чи іншого неврологічного стану.

Коли потрібні МРТ та інші обстеження?

Рутинно робити МРТ при кожному епізоді болю в шиї чи попереку не потрібно. Якщо немає червоних прапорців, вираженої слабкості чи прогресуючого неврологічного дефіциту, лікар часто може почати з анамнезу, огляду та консервативної тактики.

МРТ частіше потрібна, якщо:

• біль віддає в руку або ногу і супроводжується неврологічними симптомами;
• є слабкість, яка не минає або наростає;
• є підозра на здавлення спинного мозку чи синдром кінського хвоста;
• симптоми прогресують або не покращуються попри обґрунтовану консервативну тактику;
• результат обстеження може змінити лікування, зокрема рішення щодо інвазивного втручання;
• є травма, підозра на пухлину, інфекцію чи іншу серйозну причину.

КТ краще показує кісткові структури і може знадобитися після травми або коли МРТ недоступна чи протипоказана. Рентген не показує диски й нервові структури так детально, тому не є основним методом для підтвердження протрузії.

Електронейроміографія може допомогти, якщо потрібно відрізнити радикулопатію від ураження периферичного нерва. Наприклад, оніміння рук буває пов’язане не лише з шийним диском, а й із синдромом зап’ясткового каналу чи ураженням ліктьового нерва.

Обстеження має відповідати конкретному клінічному питанню. Повторювати МРТ лише для того, щоб перевірити, чи “зменшилася протрузія”, без зміни симптомів зазвичай немає сенсу.

Як лікують протрузію міжхребцевого диска?

Лікування залежить не від самого факту протрузії, а від симптомів. Безсимптомна знахідка не потребує окремого лікування. При локальному болю, радикулопатії, слабкості або здавленні спинного мозку тактика буде різною.

У більшості випадків без небезпечного неврологічного дефіциту починають із консервативного підходу. Він може включати:

• пояснення механізму симптомів і реального значення МРТ-знахідки;
• збереження посильної активності без тривалого постільного режиму;
• поступове повернення до руху, роботи й побутового навантаження;
• індивідуально підібрані вправи та реабілітацію;
• корекцію робочих поз і техніки підняття ваги;
• контроль болю без надмірного та хаотичного прийому препаратів;
• лікування радикулопатії, якщо вона підтверджується;
• оцінку сну, тривоги, страху руху й інших факторів хронізації;
• контроль динаміки сили, чутливості та функції кінцівки.

Хірургічне лікування потрібне не всім. Його розглядають при синдромі кінського хвоста, здавленні спинного мозку, прогресуючій слабкості, значущому неврологічному дефіциті або стійких тяжких симптомах, які не піддаються достатній консервативній тактиці й мають чітке анатомічне пояснення.

Не існує процедури, яка гарантовано “вправляє протрузію на місце”. Мета лікування — зменшити біль, відновити рух і функцію, захистити нервові структури та не допустити хронізації симптомів.

Що можна зробити самостійно?

Якщо червоних прапорців немає, слабкість не наростає, а симптоми помірні, до консультації можна дотримуватися кількох безпечних принципів.

• Не переходьте до тривалого постільного режиму без медичних показань.
• Зберігайте посильну активність і короткі прогулянки, якщо вони не погіршують стан.
• У гострий період уникайте різких скручувань, ривків і підняття великої ваги.
• Регулярно змінюйте положення тіла під час сидіння.
• Не виконуйте вправи через різкий прострілюючий біль, появу слабкості або наростаюче оніміння.
• Не намагайтеся самостійно “вправити диск”.
• Не проходьте агресивні мануальні процедури без попередньої оцінки неврологічних симптомів.
• Занотовуйте, де болить, куди віддає, чи є оніміння, поколювання або слабкість.
• Зверніться до невролога, якщо симптоми тривають, повторюються або заважають повсякденному життю.

Якщо з’являється наростаюча слабкість, порушення ходи, сечовипускання чи чутливості в промежині, домашні заходи варто припинити і звернутися за медичною допомогою.

Типові помилки пацієнтів

Протрузія часто викликає більше страху, ніж того вимагає реальна клінічна ситуація. Через це пацієнти або надмірно обмежують себе, або намагаються швидко “виправити диск” небезпечними методами.

• Лікувати знімок, а не симптоми. Протрузія може бути випадковою знахідкою і не пояснювати біль.
• Оцінювати небезпеку лише за міліметрами. Важливіші локалізація, контакт із нервом та неврологічний дефіцит.
• Вважати, що протрузія обов’язково перетвориться на велику грижу. Такий розвиток не є неминучим.
• Повністю припиняти рух. Тривала нерухомість часто лише посилює скутість, слабкість і страх активності.
• Робити агресивні маніпуляції з хребтом. При слабкості, радикулопатії або підозрі на компресію нервових структур це може бути небезпечно.
• Ігнорувати слабкість. Наростаюча слабкість у руці чи нозі важливіша за сам розмір протрузії.
• Робити повторні МРТ без клінічної потреби. Зміна картини на знімку не завжди відповідає самопочуттю.
• Очікувати, що масаж або одна процедура усуне причину назавжди. Відновлення часто потребує поступової роботи з рухом, навантаженням і функцією.

Профілактика та зменшення ризику повторення

Профілактика симптомів при протрузії залежить від того, чи є вона випадковою знахідкою, чи пов’язана з болем, радикулопатією або функціональними обмеженнями. Найчастіше важливо не «боротися з міліметрами», а зменшувати фактори, які провокують біль і підтримують перевантаження хребта.

• підтримувати регулярну посильну фізичну активність;
• уникати тривалого сидіння або роботи в одній позі без перерв;
• поступово зміцнювати м’язи спини, живота, тазу, плечового поясу або шиї — залежно від локалізації симптомів;
• не піднімати вагу різко, зі скручуванням і без підготовки;
• не переходити в тривалий постільний режим без медичних показань;
• стежити за сном, стресом і факторами, які провокують загострення;
• не приймати знеболювальні тижнями без плану лікування;
• не робити агресивних мануальних процедур без оцінки неврологічних симптомів;
• звертатися до невролога, якщо біль віддає в руку чи ногу, з’являється оніміння, поколювання або слабкість.

Найкраща профілактика — це зрозуміти, чи протрузія справді має клінічне значення, а потім працювати з рухом, навантаженням, силою м’язів, сном і факторами, які підтримують симптоми.